КОКАИН VHQ Омск Кокаин Fish Scale

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Как я купил кокаин и катался на дельфине с банкой пива в руке

Мля, братва, давайте не будем тут на фронт садиться, я тут честь и достоинство имею, и откровенно скажу вам историю моего незабываемого путешествия в мир наркотиков. Если вы, дорогие мои, никогда не испытывали влечения к элитным препаратам, то я рекомендую сидеть тихо и слушать, а если у вас есть опыт, то вперед, салаги, кайфануть вместе со мной!

В общем, в один прекрасный день я решил отпуститься, побаловать свое мозготело и найти что-нибудь эдакое, что полностью перевернет мою жизнь... и наткнулся на закладки. Такие маленькие штучки, знаете ли, которые посылают к тебе куры, чтобы те передали тебе обещанный запретный пептид. Вот такая развлекуха, тормознутые парни придумали, чтобы отвиснуть в полной мере, и я, мой друг, решил попробовать.

Сесть на диван	Это было не для меня
Молча добавить лопату к моему сердцу	Меня все это просто убивало
Забыть о морали и принципах	Кто они такие, чтобы скучать без дела

Так вот, я готовился к встрече с курой, немного волновался, но мамкин хипстер, купившийся на сказки о новом виде экстази, меня успокаивал.

Он перешел на тебя, бро. Бери, не задумываясь, и пробивай, как на измену. Тебе от этого ни горячо, ни холодно не станет. Отдыхай, дружище.

Не буду вдаваться в подробности о том, каким образом я пробил у курьера, сейчас важнее рассказать про то, что произошло, когда я, наконец, решил пропустить этот маленький кристаллик через свои дырявые ноздри. Я отвис, мои дорогие, в полном смысле этого слова. Бля, я улетел на огромном дельфине, держа в руке банку пива. Наслаждался долгожданной свободой, катаясь по безбрежным просторам своего воображения. Какая прелесть, ахаха!

Знаете, что самое безумное в этой истории? Я ни разу не пил пиво и даже не находился на океане. Но, блин, я просто счастлив был от такого приключения. Это было лучшее начало в моей хипстерской жизни, я стал настоящим комиком наркоманом, все ввязываясь в нелепые ситуации.

А наутро, когда я оказался на своей кровати, преисполненный счастья, мне стало понятно, что я просто рубился и хотел спать. Это был краткий отдых перед следующей поездкой, перед новыми закладками и перед тем, как мой мозг снова отвиснет в бездонном океане воображения.

Конец истории

Уууу, чувачки, привет всем гопарям! Вот решил я вам, бро, рассказать про свою недавнюю бомбезную поездку в столицу. Дело было так. Я, типа, наткнулся на одну крутую закладку - меямуа самого крутого в моём терпиловом городе. Решил я, сразу как купил, с мояшкиной дружкой поехать в Москву на самолете, да посмотреть на Ленинушку. Сразу затеваем операцию «Отдых на полную катушку». Затариваемся амфой, да оттягиваемся во всю кайфу. Чувствую себя настоящим гопником - без глюка, без втертого в крови. Подготавливаем всё, чтоб не было шугани на въезде в самолёт. Все силы, даже вдругоно и улыбки на лице. И вот настал этот долгожданный день. Мы, как две кобры, залетаем в аэропорт Пулково, где нас ждёт наш сверх-крутой самолётик. Гонимся до регистрации, что нам дают наши билеты. Проверка фольги багажной - прошли, гоу дальше. В самолёте, джете всемогущем, садимся в свои места. Вдруг - глюк! Я схватился руками за подлокотники, а вокруг все начали шевелиться, словно в подснежниках. Битьё моего сердца, словно высоковольтный проводник, приукрашивало моё восприятие. Взгляды всех пассажиров как на меня уставлены - я чувствую себя, словно знаменитость на черной рэйдж мадам Туссо. Ловлю адреналин, страх так бурно пролился по моим венам, что я перепутал что-то. Оказывается, в этом гребаном самолетике на голову надеты красные маски. Нафиг, думаю я, во всём виноваты белые аэростюки! И вот крутой момент - мы приземлялись в Москве! Чувствую себя мощным как Тарзан, с адреналином в крови и взбитой моей машины - никакая американская лимузин не сравнится с моей душой, полной энергии амфы. Вылетаем из самолета и встречаемся с нашим гидом, который нас провёл к «2-м часам», да окунулись в атмосферу Москвы. Вдали, перед нами, как сказочное видение, возник Ленин во всей своей величии! Уууу, братаны, что это было! Мояшкина дружка даже присела в обморок от глянеца. Я блистал от счастья и восторга. Весь мир казался таким прекрасным, я был самым могучим орлом, парящим в небе. Ах, эта Москва, эта красота! Одна лишь мысль о том, что всё это вот всего навсего втертый глюк, смешала мне мозги. Но ничего, я-то понимаю, что такое настоящая кайфовая жизнь! И так, гопнячья команда представила вам свой неординарный путь, заставивший нас вспомнить, что каждый из нас может ощутить настоящее счастье. Верим в грандиозность и возможности каждого - а значит, всё возможно!